БА́ЙДА

Ба́йда — 1) герой української на­родної пісні «У Царграді, на риночку» («Пісня про Байду»); узагальнений образ козака — патріота рідної землі, борця проти турець­ко-татарського гніту; в народних переказах образ Байди пов’язуєть­ся з іменем українського князя Дмитра Вишневецького, якого про­зивали цим іменем (див.). Ой, як стрілив — царя вцілив, А царицю в потилицю, Його доньку в головонь­ку. «Ото ж тобі, царю, За Байдину кару!» (пісня); Був там і козак Бай­да, що висів ребром у турків на гаку, а не зламав своєї віри (П. Куліш); З золотих рам на стінах дивились на його давні предки князі Вишневецькі, поглядав веселими чорними очима козацький гетьман Байда Вишневецький з густою чуприною на підго­леній голові, з сагайдаком в правій руці й неначе сміявся з Єремії, з його хапливого виїзду (І. Нечуй-Левицький); 2) (з малої літери) безтурбо­тна, гуляща людина, гульвіса; та­кож вічний мандрівник; фразеологізми: ба́йди би́ти = ба́йдики би­́ти — нічого не робити, нічим не займатися; байдикувати. Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (прислів’я); Ходить байда спокон­вічний та у вікна загляда (В. Симоненко); 3) див. байда́к 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 24.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

БАЙДА́К →← БАЙБА́К

T: 0.118941953 M: 3 D: 3