ІУ́ДА (Ю́ДА) ІСКАРІО́Т

Іу́да (Ю́да) Іскаріо́т — 1) один із дванадцяти учнів (апостолів) Ісуса Христа, який зрадив свого вчителя і одержав за це 30 срібних монет; за Біблією, Іуда згодом розкаявся, покинув срібняки в храмі, пішов і повісився на осиці; звідси пояс­нюють тремтіння листя цього де­рева і його непридатність ні на будівництво, ні надрова; дерево про­кляте Богом; образ Іуди став сим­волом зрадництва і запроданства (іу́да = ю́да). Тремтіть, убивці та іуди: дихнуть народи — буря буде! (приказка); відприкметникові фразеологізми: Іу́дине (Ю́дине) пле́м’я (порі́ддя) — про зрадників; Іу́дин поцілу́нок — лицемірний, нещирий поцілунок або зрадливий учинок, що прикривається облесливістю; 2) Іу́дині срі́бники (срібняки́) див. срі́бник 2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 262-263.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ІУДАЇ́ЗМ = ЮДАЇ́ЗМ →← ІСУ́С ХРИСТО́С

T: 0.106235304 M: 3 D: 3