ЧЕ́РВЕНЬ

че́рвень — шостий місяць календарного року; перший місяць літа; у народі місяць називають по́лудень, рум’я́нець, різноцві́т, сінокі́сник, світоза́р, сонцекре́с; про місяць кажуть: «Червень літо зарум’янив»; спостерігається буйне пробудження природи, яке віншували ще язичники, прикрашаючи обійстя живими квітами та гілками клена; виходили в цей час на лісові галяви, щоб віддячити природі за буйнозелість; період вибілювання полотна й тіпання конопель (доцвітіння жита, бо можеш завдати йому шкоди — облетить цвіт, і колоски будуть пустозерними); час колективних жіночих робіт — смикання вовни, прядіння, співання петрівчанських пісень; прощалися з весною (див. Ро́зигри); початок сінокосу; птахи й звірі виводять потомство; казали: «У червні весело жити: квіти квітнуть, солов’ї співають», «Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться», «Хто у червні байдикує, той узимку голодує», «Червень з косою, а липень з серпом»; з місяцем пов’язані народні прикмети: «Червневий дощ почався при сході сонця — припиниться аж під вечір», «Трава у червні починає сохнути — на дощове літо», «Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику мед прибуває», «Коли червень медовий, то рік не вельми хлібовий», «Коли червень сухий — купуй пчілку, а мокрий — корівку»; назва, можливо, походить від наймення червеця, сокоживної комахи (кошенілі), У червні на полі густо, а в коморі пусто (приказка). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 637.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ЧЕ́РВЕ́ЦЬ →← ЧЕ́РВІНЬ

T: 0.105041928 M: 3 D: 3