ЧЕ́ЛЯДЬ

че́лядь — 1) населення феодальної вотчини у Давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.); 2) дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга. Попівський хліб розпира челяді бік (М. Номис); 3) стара народна назва молоді, а також на весіллі — його учасників. А Наталя на всю челядь славилась красою (М. Макаровський); Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечеряти (Словник Грінченка); у сполученні: бі́ла че́лядь — стара назва жінок і дівчат. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 636-637.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ЧЕМЕ́РКА = ЧУМА́РКА →← ЧЕ́ЛЮСТІ

T: 0.090292032 M: 3 D: 3