ЦІП

ціп (зменшене — ціпо́к; збільшені — ціпу́ра, ціпцю́ра) — 1) старовинне ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича; символізує статок у господарстві («Доки на току ціп, доти на столі хліб», «Ціп та коса годують»), ознаку важкої праці («Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти», «Ціпом силу міряй, а не гульнею»). За ціп та на тік (приказка); Брехати — не ціпом махати (приказка); 2) ціпо́к — також костур. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 631-632.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ЦІ́ЦІБА́БА →← ЦІЛЮ́ЩА ВОДА́

T: 0.089470036 M: 3 D: 3