ХРІН

хрін (зменшено-пестливе — хріно́к; вислів хрі́нова ма́ти означає «редька»; уживається як лайка, синонімічна до чо́ртова ма́ти) — трав’яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак, а також корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі (пор. як ознака постування у вислові «В піст їмо хрін, а в Масницю — кислиці»), а також як лікувальний засіб; сльозоточиві властивості рослини породили узагальнений народний вислів: «Бачили, що купували, їжте, хоч повилазьте»; пор. у співомовці С. Руданського про цигана з хроном: «Плачте, плачте, дурні очі, Щоб повилізали!.. Бачили ж ви, препогані, Що ви купували!..»; пор. ще: «Купили хрону, треба їсти: плачте очі, хоч повилазьте; бачили, що купували — грошам не пропадать»; рослина та її коріння порівнюються з гірчицею, редькою, медом, м’ясом: «Що хрін, що гірчиця — невелика різниця», «Хрін не солодший редьки», «Хрін каже: «Я добрий з м’ясом», а м’ясо каже: «Я й без хріну добре!»; посвячений у Великдень хрін має здатність охороняти родину від хвороб. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (М. Номис); Хрін та редька живіт упушили, мед та горілка все те потушили (М. Номис); Хай йому хрін з водою, купив коня і то з бідою! (примовка); фразеологізми: стари́й хрін — лайливо про старого чоловіка, діда; як хрі́ном під ніс — украй неприємно; часто вживається замість слова чорт у відповідних сполученнях: хрін його́ ба́тька зна́є — незрозуміло, невідомо що (куди, як і т. ін.); хрін його́ не взяв — як захоплення, задоволення від чогось; до хріна́ — багато, безліч; хрін з ним (з тобо́ю) — при зневажливому ставленні, втраті будь-якого інтересу до когось; хай йому́ хрін, хрін його́ бери́, хрін тебе́ побира́й — як крайнє незадоволення кимось, чимось. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 625-626.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ХРАМ →← ХОХО́Л

T: 0.098168986 M: 3 D: 3