ХРЕСТ

хрест — 1) один із найдавніших культових (сакральних) знаків; знак Сонця і вогню, символ вічного життя, оберіг від темних сил; став предметом і символом культу християнської релігії, який є стрижнем з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з перехрестям був розіп’ятий Ісус Христос); за церковними звичаями, хрест ставиться на могилу небіжчика, який свого часу прийняв обряд хрещення; за народними традиціями, такий хрест перев’язують вишитим рушником. Нема Гонти; нема йому Хреста, ні могили (Т. Шевченко); фразеологізми: держа́ти до хреста́ дити́ну (діте́й) — тримати дитину (дітей) під час обряду хрещення; бути хрещеним батьком (хрещеною матір’ю); іти́ на хрест — іти на смерть, гинути; ось тобі́ хрест [святи́й] — формула божби; цілува́ти хрест (хреста́) — присягатися, клястися, цілуючи хрест; 2) Хре́сне знаме́ння (див.); 3) (зменшено-пестливе — хре́стик) спосіб вишивання перехресними стібками; також елемент орнаменту на писанках; у сполученні: болга́рський хре́стик (хрест) — спосіб ручного вишивання, при якому перехрещуються дві пари стібків; 4) (з великої літери) одне з сузір’їв; 5) див. петрі́в хрест; 6) хре́стики — культові елементи на тілі людини, що слугували водночас нагрудними прикрасами та оздобою (із срібла, золота, прикрашені емаллю і т. ін.). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 623-624.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ХРЕСТИ́НИ →← ХРЕ́СНЕ ЗНАМЕ́ННЯ

T: 0.107981564 M: 3 D: 3