ХЛІБ

хліб (зменшено-пестливі — хлібе́ць, хлі́бчик) — 1) харчовий продукт, що випікається з борошна, або зернова культура на пні; споконвіку хліб у великій пошані; ставлення до нього побожне, культове, бо це Божий дар; не випадково випікають його перев. у формі сонця й називають святим (відомий проклін: «Бог би тебе хлібом побив!»); їсти його потрібно лише з непокритою головою; при ньому не можна лаятися, насилати на когось прокльони; святий хліб не слід кидати під ноги, — коли випадково падає, його піднімають, цілують і кладуть на стіл; має обрядове значення — при сватанні, заручинах, батьківському благословенні на шлюб, при новосіллі, на похороні тощо; символ щастя, розмноження, згоди, єднання, багатства; найголовніша їжа («Як є хліба край, то й під вербою рай»), її уосібнення й усіх статків («Як хліб буде, то й все буде»), ознака працьовитості або ледарства («Хто товче, той хліб пече», «Завжди їдець на готовий хлібець»); з давнини хліб — ознака пошани, тому поважних людей (гостей) зустрічають хлібом — так званою українською паляницею, що має завжди сонячну круглу форму; повага до хліба («Хліб — батько, вода — мати»; «Хліб усьому голова») зосталася й понині, пор. у «Волині» Б. Харчука: «Дала шматок свіжого хліба. Максимцьо хліб поцілував, поцілував і тітку в руку»; хлібові приписували лікувальні властивості; рани заліплювали хлібним м’якушем; гарячий хліб притискали до лишаїв, бородавок, клали в дупло хворого зуба. Хліб усьому голова (прислів’я); Нам Бога не вчить, як хліб родить (М. Номис); Хто дав зуби, дасть і хліб до губи (М. Номис); Хліба напечено, борщик зварено (казка); 2) хліб[-сі́ль] — взагалі харчі, їжа; уживається як ознака хлібосольства, гостинності («Не цурайся хліба-солі»), пор. у формулах вітання: «Хліб-сіль!», «Хліб та сіль!», а також у жартівливому діалогічному вітанні-вислові: «— Хліб та сіль! — Їмо та свій [, а ти біля порога постій]!»; див. ще сіль. Чий хліб-сіль їси, під того й дудочку скачи (приказка); — Коли ж мене покидаєш, покинь хліба їсти, Бодай тобі Господь не дав із іншою сісти! Коли ж мене покидаєш, покинь хліба-солі, Бодай тобі не діждати ні щастя, ні долі! (пісня); у сполученні: підно́сити хліб-сі́ль — за старовинним українським звичаєм, вручати гостеві (гостям) при зустрічі паляницю хліба та сіль на знак хлібосольства, великої пошани та в урочистих випадках; 3) перехо́дження з хлі́бом [-сі́ллю] див. перехо́дження. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 618.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ХЛІВ →← ХИ́ТРІСТЬ = ХИ́ТРОЩІ

T: 0.097108128 M: 3 D: 3