ОБИЧА́Й

Обича́й — у народному мовлен­ні — звичай, звичка, характерні для певної місцевості, того чи іншого краю, села, міста і т. ін. У мене оби­чай — козацький звичай: хоть поба­чу, то й не плачу (П. Чубинський); Що город, то й норов; що край, то й обичай (М. Кропивницький); Не позичай, — мий обичай: як віддає, то ще й лає (М. Номис); Да поїдем у той край, де хороший обичай (А. Метлинський). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 404.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ОБИЧА́ЙКА →← ОБИ́ДА

T: 0.08347878 M: 3 D: 3