[ВЕЛИ́КИЙ] ЛУГ

[Вели́кий] Луг — за Козаччини — назва низовини (близько 400 кв. км) на лівому березі Дніпра, ниж­че острова Хортиці, від гирла річки Мокрої Московки до першого впадіння річки Конки у Дніпро; низовина була вкрита величезним віковим лісом, болотною травою і високими очеретами; на території Великого Лугу або в його безпосередньому сусідстві містилася Запо­розька Січ; тут козаки випасали худобу і мали в тутешніх плавнях та заростях добрий захисток; сим­вол безпеки й волі, а також отчої сторони, тому Луг у піснях нази­вали батьком. Січ — мати, а Великий Луг — батько (М. Номис); Наш Луг — батько, а Січ — мати, — от де треба помирати (М. Номис); Ой повій, повій, вітре, 3 Великого Лугу, Суши наші сльози, облегши кайдани, Розбий нашу тугу! (пісня). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 70-71.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

[ВЕСІ́ЛЬНИЙ] ПО́ЇЗД →← [ВЕЛИ́КИЙ] ВІЗ = ВІЗ [НЕБЕ́СНИЙ] = [НЕБЕ́СНИЙ] ВІЗ

T: 0.098305252 M: 3 D: 3