ЙОРДА́Н[Ь] = ЙОРДА́НКА = ОРДА́Н[Ь]

Йорда́н[ь] = Йорда́нка = Орда́н[ь] — 1) свято Хрещення й місце на річці (від назви святої річки Йордану, у якій хрестили Ісуса Христа), де святять воду в день Во­дохрестя (див.); також це саме мо­же відбуватися на будь-якому во­доймищі. Вийшли пани й дяки на Йордань води святити (П. Чубинський); Прийшли до Йордану, Щоб молитвою зцілити Всенародну рану (Л. Полтава); Хлеснула біля Йорданки (М. Номис — когось спітка­ла невдача); прикметник — йор­да́нський; у сполученні: йорда́нська вода́ — вода, освячена на Водохре­стя; свята й цілюща; нею окроп­люють хати, худобу, обійстя, го­род, пасіку тощо; вода нібито має здатність зводити разом людей, то­му на Йордані дівки й парубки вмивають нею одне одного; йор­данськими водами одмиваються також людські гріхи; використовується при замовляннях. Дістав йорданської води й звелів Насті, щоб нею натирала Марусі бік, де болить (Г. Квітка-Основ’яненко); 2) тіль­ки Йорда́н — в українському світо­сприйманні — ідеальна річка, в якій не лише Христос хрестився, а й Пречиста «ризи прала, свого Си­на вповивала, на ялині колисала» («На Йордані тиха вода стояла, там Пречиста свого сина купала»); у величальних піснях Йордан іноді заступає також ідеальну для укра­їнства річку Дунай: «Ой на річці, на Йордані, Там Мариня біль бі­лила»; назва також трапляється в замовляннях. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 264.

Жайворонок. Знаки української етнокультури 

ЙО́СИП ОБРУ́ЧНИК →← ЙО́ЙКАННЯ

T: 0.089137223 M: 3 D: 3